Опис
Нандролон був вперше синтезований в 1950 році, але широке застосування в спортивній практиці він знайшов лише через роки. У бодібілдингу нандролон залишився досі — разом з тестостероном і метандростенолоном він царює тут практично неподільно (хоча на заході — в тих же США його позиції дуже сильно останнім часом ослабли), а от з інших видів спорту, особливо олімпійських, стероїд практично повністю пішов. Пов’язано це з появою чутливих хромато-мас-спектрометрів, що дозволяють визначати довгоживучі метаболіти цього стероїду протягом більше двох років після закінчення його прийому. Але це зовсім не означає, що допінгові скандали, пов’язані з нандролоном, назавжди зникли з перших шпальт газет.
Смотрите также:нандролон купить
Навпаки.
Ті з вас, хто цікавиться футболом, навряд чи забули хвилю позитивних проб на нандролон в італійській, іспанській і французькій чемпіонатах. Крістоф Дюгаррі, Фернанду Коуту, Йап Стам, Едгар Давідс, Хосеп Гвардьола — ось далеко не повний список жертв «нандролоновой війни». Не забута і прикра доля російського футболіста Ігоря Шалімова, дискваліфікованого в Італії якраз за застосування нандролона. Не відстає від короля спорту і королева — легка атлетика. У 1999 році світ був приголомшений: у двох видатних спринтерів сучасності — британця Лінфорда Крісті та жительки Ямайки, а нині спортсменки зі Словенії Мерилін Отті — в крові був виявлений заборонений препарат, ним виявився, як ви вже, мабуть, здогадалися, нандролон. Роком раніше постраждав менш відомий спринтер, але все, же чемпіон Європи з бігу на 200 метрів дуг Уокер, двохтисячний став останнім роком у кар’єрі американського штовхача ядра Сі Джей Хантера. Але ж можна ще згадати чеського тенісиста Петера корду, британського плавця Марка Річардсона — і це тільки найгучніші імена.
Ласкаво б всі скандали ставилися до 70-80-м рокам, але вони почали виникати якраз тоді, коли, здавалося б, уже не залишилося в світі спортсмена, що не обізнаного про неможливість приховати вживання нандролона від пильного ока допінг-контролю. Крім усього іншого, існує маса стероїдів, доступних топ-атлетам і не визначаються за допомогою допінг-тестів. У чому ж справа? Розгадка, як завжди, лежала на поверхні. Виявилося, що 19-нортестостерон теоретично може синтезуватися і сам по собі в людському організмі, тому є кілька шляхів. Але саме теоретично, практично доказів цього факту поки немає. Останні, дослідження, однак, доводять, що можливі прекурсори (попередники) нандролона — 19-норандростерона і 19-ноетіохоланолон — все-таки синтезуються організмом людини, причому у 10% живуть на Землі в кількості, в 4 рази перевершує норму. І саме вони можуть бути одним з винуватців хибнопозитивних допінг-тестів на нандролон. Після визнання цього факту, звинувачення з Мерілін Отті і Дуга Уокера були зняті.
Другий винуватець — нандролон, що входить до складу ветеринарних препаратів, без яких тепер вже не мислиться тваринництво. Споживане в їжу, м’ясо може містити достатньо велика кількість метаболітів нандролона. І, нарешті, третій винуватцем могли бути цілком легальні донедавна прогормони, В поєднанні з важким тренінгом, стресом і зневодненням організму вони були здатні призвести до підвищення рівня ендогенних прекурсорів нандролона в організмі в 5 разів. Вважається, що саме прогормони спровокували позитивні проби на нандролон у Річардсона і Хантера. Є, правда, і ще одне пояснення цих скандалів, про який воліють не згадувати «всує». Справа в тому, що до останнього часу хорошим і вельми дешевим «екраном», яке ховало метаболіти нандролона від пильного ока допінг-лабораторій, був аспірин. Тепер цей «екран» вміють «просвічувати» наскрізь.
Але залишимо допінг-контроль осторонь і перейдемо безпосередньо до нандролон. За своєю структурою молекула цього стероїду практично ідентична молекулі тестостерону. За винятком однієї «маленької» деталі — у неї відсутній метильная група 19. Звідси й інша, також вельми поширене, назва нандролона — 19-Нортес-тостерон.
Завдяки елімінації однієї метильної групи, нандролон знайшов здатність куди як краще стабілізувати андрогенні рецептори, тобто час існування комплексу «нандролон + АР» більше часу існування аналогічного комплексу за участю тестостерону, і не просто більше, а рази так в 2-3. А ви самі розумієте: більше часу андрогенний рецептор знаходиться в активованому стані — більше білка може синтезувати клітка.
Не всі, однак, так добре. Значна частина вільного нандролона перетворюється на дігідронандролон (ДГН), який вже набагато (приблизно в ті ж 2-3 рази) слабкіше власне нандролона. ДГН, крім усього іншого, пригнічує прохідність сигналу по нервових волокнах, на практиці це означає ослаблення лібідо і зменшення нейром’язової стимуляції. Однак перетворення нандролона в ДГН все ж має і позитивну сторону — нандролон проявляє знижену активність в простаті, шкірі і шкірному покриві голови. Простіше кажучи, приймають цей препарат атлети в набагато меншому ступені піддаються таким побічним ефектам тестостерону, як гіпертрофія простати, акнє або випадання волосся.
Нандролон не схильний до дії ароматази. Незважаючи на це, він все ж перетворюється в естроген, але в дуже незначних кількостях: раз на п’ять менших, ніж тестостерон. У той же час відомо, що нандролон володіє вираженою прогестагенной активністю, що може привести, при дозуваннях препарату понад 600 мг на тиждень, до гінекомастії.
Застосування
Тут саме той випадок, коли вирішальну роль відіграють генетичні відмінності. Для одних атлетів нандролон — просто чудовий препарат, іншим же його застосування (особливо це стосується «довгих» ефірів нандролона) нічого, крім проблем, не принесе. Ці «інші» — спортсмени з підвищеним вмістом в м’язових волокнах ферменту 5 -? — Редуктаза або з підвищеною чутливістю до прогестерону. Перші з «інших», втім, можуть спробувати замінити нандролон деканоат фінілпропіонатом, про який буде сказано трохи нижче. Другим же варто обмежитися тижневими дозировками препарату, що не перевищують 300-400 мг або використовувати спільно з нандролоном станозолол. Решті ж нандролон може дати досить вражаючі результати в наборі маси, хоча в цьому питанні він все ж поступається визнаному лідеру — тестостерону. Так само, як і тестостерон, нандролон сприяє активації клітин-супутників і підвищенню рівня ІФР-1 в крові, наслідком чого є гіперплазія м’язів. Правда, дозування для цього повинні бути вищими, ніж у випадку тестостерону — понад 600 мг на тиждень. До речі, при дозуваннях близько 800-1000 мг на тиждень нандролон сприяє затримці води організмом не, тільки, не гірше, але навіть в ряді випадків і краще, ніж всі той, же тестостерон. У період «сушки» і підготовки до змагань нандролон деканоат використовувати абсолютно недоцільно.
Застосування нандролона надає благотворний вплив на суглоби. Цей факт раніше приписувався «скупченню води в суглобових сумках в результаті застосування нандролона», і, як наслідок, полегшенню функціонування суглобів. Насправді це не зовсім так. Точніше, це ще далеко не все.
Строго кажучи, ніяка додаткова вода в суглобових сумках під впливом нандролона не скупчується. Нандролон, який є досить-таки сильним прогестином (20% від потужності прогестерону) і має здатність, щоправда досить слабо вираженою, до перетворення в естрадіол, затримує воду в організмі. З суглобових сумок вода просто не йде, як це має місце у випадку використання препаратів, що мають антиестрогенної (дростанолон) або антіпрогестагенной (станозолол) активністю. «Цикл», в якому використовуються, наприклад тільки тренболон, станозолол і дростанолон, має всі шанси на тлі важких тренувань нанести досить сильний удар по вашим суглобам. Крім цього, варто відзначити, що як прогестини, так і естрогени (при перевищенні певної концентрації в плазмі крові) мають антизапальними властивостями. А оскільки нандролон, як уже було сказано, має прогестагенной активністю, а також здатний перетворюватися в естрадіол, він повинен робити благотворний вплив на суглоби. І справляється з цим завданням стероїд краще своїх «побратимів», начебто тестостерону, метандростенолона або оксиметолона, яким притаманне що-небудь одне — або прогестагенная активність, або схильність до ароматизації.
А ось що стосується зростання сили м’язів, то тут не все так добре. Нандролон ніяк не допомагає відновленню центральної нервової системи після навантаження. Тут потрібно враховувати, що нандролон виключно сильно пригнічує виробництво ендогенного тестостерону, а значить, провідність нервових волокон під час його застосування падає, що робить його практично марним для зростання сили м’язів, а також може викликати таке неприємне явище, як порушення еректильної функції (в народі іменоване «дека дик»). То пак, застосування нандролона є виправданим лише в тому випадку, якщо разом з ним застосовується який-небудь сильний андроген, хоча б той же тестостерон.
Побічні ефекти
Нандролон виключно сильно пригнічує виробництво організмом тестостерону, в цьому питанні він практично лідер. Пов’язано це з тим, що довгоживучі метаболіти нандролона також володіють прогестагенной активністю, та й сам нандролон знаходиться в організмі виключно довго. Як результат — масу, знайдену «на нандролоне», дуже важко втримати. В той же час, проблеми, пов’язані з ароматизацией, цьому стероїду практично не властиві, ризик гінекомастії і надмірного скупчення води супроводжує тільки прийом високих (понад 600 мг на тиждень) доз препарату.
Дозування
Ефективні дозування нандролона починаються з 200 мг на тиждень і … йдуть практично в «нескінченність». Відомі випадки застосування нандролона деканоата атлетами професійного рівня в дозуваннях порядку 800 мг на день! (Треба, однак, сказати, що останнім часом професійні атлети відмовляються від застосування нандролона, вважаючи цей препарат, так би мовити, «вчорашнім днем»). Не варто, втім, забивати собі голову такими дозами — більшість з вас професійного рівня навряд чи коли досягнуть — верхня межа споживання нандролона встановимо в 1 грам на тиждень.
Виходячи з досить довгого періоду напіврозпаду нандролона деканоата, можна рекомендувати його ін’єкції один раз в 7-8 днів, хоча особисто я є прихильником більш частих ін’єкцій навіть довгоживучих препаратів — так можна забезпечити більш стабільний рівень стероїду в крові.
Комбінування з іншими препаратами
Нандролон вкрай рідко застосовується поодинці — бути єдиним стероидом в циклі це, все ж, доля тестостерону, та ще тренболона. «Класичною» вважається комбінація нандролона з метандростенолоном — дійсно, ці два стероїди є синергистами. Але по ефективності її перевершує комбінація нандролона з тестостероном (зазвичай використовують одну «частина» нандролона на дві «частини» тестостерону, тобто, тестостерону треба приймати вдвічі більше). Така комбінація має особливий сенс з причин, які були викладені вище. Комбінація ж усіх трьох перерахованих препаратів є практично найкращою для набору маси. У той же час масу, «придбану» за допомогою цього стероїду, дуже важко утримати, тому нандролон ні в якому разі не повинен бути останнім стероидом в циклі, у другій половині циклу його доцільно замінити болденоном або Метенолон.
Застосування жінками
Треба сказати, що нандролон в 50-60 роки минулого сторіччя досить широко застосовувався для лікування жінок у рамках традиційної медицини. До початку 90-х років того ж століття він активно застосовувався жінками й у спортивній практиці. Похитнули позиції нандролона експерименти Гусенс і Хейнонена. У першому випадку жінки брали нандролон деканоат в дозуванні 50 мг кожні 3-4 дні і 50% з них випробували явища вірилізації. У другому випадку явища вірилізації були виявлені у всіх випробовуваних, але про дозуваннях нічого не було сказано. Втім, дозування в 100 мг на тиждень (50 мг раз на 3-4 дні) для жінок дійсно можна вважати явно завищеною. В експерименті, проведеному в 1996 році, доза нандролона, знову ж деканоата, була вкрай низькою — 30 мг раз на два тижні. Тут уже явищ вірилізації не зазнав ніхто. Наведені дозування треба вважати крайностями, і тим, хто неодмінно хоче поекспериментувати з нандролоном, можна порадити «балансувати» між ними, вибравши для початку дозу в 50 мг раз на десять днів, і поступово її, збільшуючи до рівня 75-100 мг раз на ті ж десять днів. Природно, при появі перших ознак вірилізації прийом препарату слід негайно припинити.